Словарь української мови (1924)/дриґати

by Борис Грінченко

◀ дриґання

Словарь української мови Борис Грінченко Д дриґати

дриґатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дри́ґа́ти, ґа́ю, єш, одн. в. дриґну́ти, ну́, не́ш, гл. Дѣлать быстрое движеніе ногою; судорожно подергиваться. Тут уміра, а ногою ще дриґа. Ном. № 3340. Не рад лях, що взяв по зубах, а він ще і ногами дриґає. Ном. № 868. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дриґа та регочеться. Стор. I. 192. І старому собаці дриґають жили. Ном. № 8695. Тепер вони сплять з перепою, не дриґне ні один ногою. Котл. Ен.