Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дрочити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дрочити
Берлін: Українське слово, 1924

Дрочи́ти, чу́, чиш, гл. Дразнить, сердить, раздражать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Ном. № 5871. Пусти мене, мати, я й не забаруся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся. Лавр. 32.