Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дружбити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дружбити
Берлін: Українське слово, 1924

Дру́жбити, блю, биш, гл. Быть дружбою, шаферомъ на свадьбѣ. Вх. Лем. 411. Було б тобі не дружбити, було б тобі свині пасти. Насмѣшл. свад. пѣсня. Рк. Макс.