Словарь української мови (1924)/дрючок

by Борис Грінченко

◀ дрючище

Словарь української мови Борис Грінченко Д дрючок

дрюччя ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дрючо́к, чка́, м. Ум. отъ дрюк. Там тебе ждуть — з двома дрючками за дверима на порозі. Ном. № 14263. Дрючо́к вагови́й. Рычагъ, которымъ, опирая его на „важницю“, подымаютъ тяжело нагруженный возъ. Чуб. VII. 404.