Словарь української мови (1924)/дубувати
| ◀ дубровина | Словарь української мови Д дубувати |
дубцювати ▶ |
|
Дубува́ти, бу́ю, єш, гл. Мерзнуть отъ холода. Встрѣчено только въ пѣснѣ о Паліѣ, повидимому фальсифицированной. Той, душу заклавши, свиту, бач, гаптує, а той по Сібіру мов в лузі дубує.