Словарь української мови (1924)/дуванити

by Борис Грінченко

◀ дуван

Словарь української мови Борис Грінченко Д дуванити

дуванитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дува́нити, ню, ниш, гл. Дѣлить. Мкр. Г. 60. Орли грають, орли клекчуть, козака дуванять: чорні очі козацькії з лоба винімають. Морд. (Млр. л. сб. 112).