Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дудніти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дудніти
Берлін: Українське слово, 1924

Дудні́ти, ню́, ни́ш, гл. Гудѣть, гремѣть, шумѣть. Доков була у мамочки дівкою, то греміла, то дудніла земля підо мною. Гол. I. 222. На довгогривця сіла і погнала.... Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.