Словарь української мови (1924)/дудніти
| ◀ дудник | Словарь української мови Д дудніти |
дудок ▶ |
|
Дудні́ти, ню́, ни́ш, гл. Гудѣть, гремѣть, шумѣть. Доков була у мамочки дівкою, то греміла, то дудніла земля підо мною. Гол. I. 222. На довгогривця сіла і погнала.... Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.