Словарь української мови — Ддуйнути Борис Грінченко
1924
Дуйну́ти, ну́, не́ш, гл. одн. в. отъ дути = Дмухнути и въ значеніи подуть, и въ значеніи побѣжать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула. Гол. III. 17.
