Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дуйнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дуйнути
Берлін: Українське слово, 1924

Дуйну́ти, ну́, не́ш, гл. одн. в. отъ дути = Дмухнути и въ значеніи подуть, и въ значеніи побѣжать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула. Гол. III. 17.