Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дуло

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дуло
Берлін: Українське слово, 1924

Ду́ло, ла, с. Дуло. К. Досв. 215. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацька слава. Макс. (1849), 59.