Словарь української мови (1924)/думний

by Борис Грінченко

◀ думка

Словарь української мови Борис Грінченко Д думний

думно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ду́мний, а, е. 1) Задумчивый, мыслящій. І думнеє чоло похмарніло. Шевч. (1883) 127. 2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами? Св. Л. 124.