Словарь української мови (1924)/дундук

by Борис Грінченко

◀ дунай

Словарь української мови Борис Грінченко Д дундук

дунути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дунду́к, ка́, м. 1) Индѣйскій пѣтухъ. 2) Насмѣшл.: старый хрычъ. Но сей плачу того байдуже, на прозьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33.