Словарь української мови (1924)/дурнота

by Борис Грінченко

◀ дурносміх

Словарь української мови Борис Грінченко Д дурнота

дурноха ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дурно́та, ти, ж. 1) Глупость. 2) Соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй. К. Дз. 107.