Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дурнуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дурнуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Дурнува́тий, а, е. Глуповатый. Желех. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий; чому хлопців не дурити — вони дурнуваті. Чуб. V. 901. Ум. Дурнува́тенький.