Словарь української мови (1924)/дутель

by Борис Грінченко

◀ дуся

Словарь української мови Борис Грінченко Д дутель

дути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ду́тель, ля, м. Пустой орѣхъ. Дутеля взяв. Черк. у. Ду́теля ззі́сти. Умереть. Паллант Евандрович наскоком як раз Гібсона і насів, шпигнув в висок над правим оком, Гібсон і дутеля із'їв. Котл. Ен. VI. 27.