Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/духопел

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
духопел
Берлін: Українське слово, 1924

Духопе́л, лу, м. Употр. въ выраженіи: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Ном. № 3639. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. Грин. II. 126. У Мирнаго ум. духопе́лик въ знач. ударъ рукой. Мир. ХРВ. 34.