Словарь української мови (1924)/духопел
| ◀ духовниця | Словарь української мови Д духопел |
духопелити ▶ |
|
Духопе́л, лу, м. Употр. въ выраженіи: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Ном. № 3639. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. Грин. II. 126. У Мирнаго ум. духопе́лик въ знач. ударъ рукой. Мир. ХРВ. 34.