Словарь української мови (1924)/дучка

by Борис Грінченко

◀ дучійка

Словарь української мови Борис Грінченко Д дучка

дучковий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ду́чка, ки, ж. Вообще дыра, отверстіе, ямка. Ном. № 14006. Чуб. III. 107. Небольшая ямка въ землѣ при различныхъ дѣтскихъ играхъ: в сви́нку, в ма́сла, в ґльо́ґа. Ном. № 12570. Ив. 14. Лунка, въ которой вращается конецъ веретена въ гончарномъ кругѣ. Вас. 179. Ду́чки — мелкія отверстія въ сводахъ гончарной печи для пропуска огня. Вас. 180. Дучка = дучайка. Вх. Зн. 16. Ум. Ду́чечка.