Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/душіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
душіти
Берлін: Українське слово, 1924

Душі́ти, шу́, ши́ш, гл. Издавать запахъ, нести запахомъ. Любисточку ввірвала, — у голови положу, щоб душіло. Г. Барв. 80. Вона чорт зна чим і душить.