Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дядя

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дядя
Берлін: Українське слово, 1924

Дя́дя, ді, м. Дядя. Бігла теличка та з березничка та до дяді в двір. „Дай, дядю, пиріг!“ Чуб. III. 479. Зробив дядя, на себе глядя. Ном. № 10429.