Словарь української мови (1924)/дякувати
| ◀ дякування | Словарь української мови Д дякувати |
дятел ▶ |
|
Дя́кувати, кую, єш, гл. Благодарить. Дякує красно. АД. I. 16. Дякую тобі, мати, да що ти породила, тілько не дякую, що не оженила. Чуб. Чого сидиш, Марусенько, чом не дякуєш батеньку? Мет. 225. Ой не дякуй мені, брате. К. Досв. 84. Дя́кувати Господе́ві. Благодаря Бога.
Дякува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть дьячкомъ. При понірській церкві щось довго і дякував. О. 1861. X. 30.