Словарь української мови (1924)/діверь
| ◀ діверко | Словарь української мови Д діверь |
дівина ▶ |
|
Ді́вер, ра, и ді́верь, ря, м. Деверь, мужнинъ братъ. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7507. Ум. Ді́верко. Ой як мені діверка братіком назвать. Мет. 159.