Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дівошлюб

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дівошлюб
Берлін: Українське слово, 1924

Дівошлю́б, (дівослюб), ба, м. 1) Сватъ. 2) Названіе обряда сватовства въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ, напр. въ Кобр. у. Гродн. губ. Чуб. IV. 658. Дай мені, Боже, од батенька вийти, до свекорка прийти, — бо вже мені докучили частії дівошлюби столи устилаючи, кубочки сповняючи. Рк. Макс. См. Злюбини.