Словарь української мови (1924)/дівувати
| ◀ дівування | Словарь української мови Д дівувати |
дівуля ▶ |
|
Дівува́ти, ву́ю, єш, гл. Дѣвствовать, жить въ дѣвствѣ. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.
| ◀ дівування | Словарь української мови Борис Грінченко Д дівувати |
дівуля ▶ |
|
Словарь української мови — Д
дівувати
Борис Грінченко
1924
Дівува́ти, ву́ю, єш, гл. Дѣвствовать, жить въ дѣвствѣ. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.