Словарь української мови (1924)/дідич
Зовнішній вигляд
◀ дідинець | Словарь української мови Д дідич |
дідичка ▶ |
|
Ді́дич, ча, м. Помѣщикъ, владѣтель. Коли хочеш дідичем на Вкраїні сидіти, то перше всього вези сюди огненну бронь да сип замочок кругом будинків. Хата. 136. Оттам стояв дворець красний, а в ньому роскоші, там жив дідич дуже добрий — все роздає гроші. ЗОЮР. II. 85.