Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дідич

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дідич
Берлін: Українське слово, 1924

Ді́дич, ча, м. Помѣщикъ, владѣтель. Коли хочеш дідичем на Вкраїні сидіти, то перше всього вези сюди огненну бронь да сип замочок кругом будинків. Хата. 136. Оттам стояв дворець красний, а в ньому роскоші, там жив дідич дуже добрий — все роздає гроші. ЗОЮР. II. 85.