Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дідок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дідок
Берлін: Українське слово, 1924

Дідо́к, дка́, м. 1) Старичекъ. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. I. 155. 2) Жгутъ соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краямъ дверей отъ холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шаръ, величиною въ куриное яйцо, употребляемый въ игрѣ, которая также называется дідок. Ив. 25. Ум. Дідо́чок. Чуб. V. 844. Задумав дідочок, задумав жениться. Нп.