Словарь української мови (1924)/діжка

by Борис Грінченко

◀ діжистий

Словарь української мови Борис Грінченко Д діжка

діжковий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ді́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син — викрав з діжки сир. Ном. № 7137. Ум. Ді́жечка. К. ЧР. 273, Вас. 145. См. Діж, діжун.