Словарь української мови (1924)/дій
| ◀ дізріти | Словарь української мови Д дій |
дійво ▶ |
|
I. Дій! меж. Выражаетъ удивленіе и досаду. Дій його батькові! Хата. Дій його че́сти! Дій його ка́ту! Котл. Смотри пожалуйста! Экая диковина! Усе свої люде, а є між нами злодій! Дій його чести! на кого б то подумати? Кв. II. 281.
II. Дій, до́ю, м. Доеніе, удой. Чи буде ж у нас корова добра, як запрягать її? От німець держе корову для дою тіки, то й добра буде. Канев. у.