Словарь української мови (1924)/діставатися

by Борис Грінченко

◀ діставати

Словарь української мови Борис Грінченко Д діставатися

дістати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дістава́тися, ю́ся, є́шся, сов. в. діста́тися, нуся, нешся, гл. 1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. Шевч. 2) — до. Добираться, добраться, доѣзжать, доѣхать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Ном. Як би його дістатися додому? Могил. у.