Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ет

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Е
ет
Берлін: Українське слово, 1924

Ет, меж. 1) = Ат! Посидьте, каже чоловік, у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь. — Ет, ще вигадав прощаться! Ходім! Рудч. Ск. II. 23. 2) Вѣдь, вотъ. Ет вісім доканає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58. Ет тямиш же, як я і ти, що тут стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. Мкр. Г. 25.