Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жало

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жало
Берлін: Українське слово, 1924

Жа́ло́, ла, с. 1) Жало насѣкомаго, языкъ у змѣй. І гади з гострими жалами шипіли, корчились, повзли. Котл. Ен. 2) Остріе иголки. 3) Лезвее ножа, топора, косы. Сим. 24. Я різонув, дак жало так і завернулось. Ум. Жа́льце́.