Словарь української мови (1924)/жалощі

by Борис Грінченко

◀ жалостонька

Словарь української мови Борис Грінченко Ж жалощі

жалування ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Жа́лощі, щей и щів, ж. мн. 1) Скорбь, печаль. Прийми, матінко, віночок з ярої рути, з сердечок. — За жалощами не прийму, за слізоньками не бачу. Свад. п. Никла трава жалощами, гнулось древо з туги: дознавали наші предки тяжкої наруги. К. Досв. 2) Соболѣзнованіе, сожалѣніе. Тоді усі до Марусі: молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами. МВ. II. 181.