Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жар

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жар
Берлін: Українське слово, 1924

Жар, ру, м. 1) Жаръ. Тілько що ввійшли вони в баню, аж жар такий, що не можна. Рудч. Ск. II. 84. Так мене жар ухопив. Ном. № 8192. 2) Раскаленные тлѣющіе угли. Одсадила, мов горщик од жару одставила. Ном. № 3506. Так, як на мене жаром сипнуло. Ном. № 4388. Зося сиділа червона, як жар. Левиц. I. 312. Ум. Жаро́к, жаро́чок.