Словарь української мови (1924)/жарити

by Борис Грінченко

◀ жаристий

Словарь української мови Борис Грінченко Ж жарити

жаріння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Жа́рити, рю, риш, гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата, 188. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. Кв. 305. 2) Быстро бѣжать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сѣчь. Давай діда жарити поліном. Рудч. Ск. II. 184.