Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жарко

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жарко
Берлін: Українське слово, 1924

Жа́рко, нар. 1) Жарко, горячо. Жарко горить у печі. Харьк. у. А змій як огонь горить, — так йому жарко. ЗОЮР. II. 30. 2) — хропти́. Сильно съ испугу и пр. храпѣть (о лошади). (Кінь) заглянувши в провалля, як там рине вода, аж затрусивсь да й посунув назад, жарко хропучи й водючи очима. К. ЧР. 162.