Словарь української мови (1924)/жартувати

by Борис Грінченко

◀ жартування

Словарь української мови Борис Грінченко Ж жартувати

жартуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Жартува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Шутить. З Богом нічого жартувати. Ном. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. 2) Проявлять любовныя ласки. Жартувала дівчина до зорі, поки стало видно вже на дворі: „Іди, іди, козаченьку, додому, не хвалися, серденько, нікому. Нп. Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же! Мет. 69. Стала вона ночувать коло його, він давай з нею жартувать. Рудч. Ск. I. 211.