Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жахтіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жахтіти
Берлін: Українське слово, 1924

Жахті́ти, хчу́, хти́ш, гл. Пышать, испускать сильный жаръ, раскаляться, рдѣть. Купа жару, та аж жахтить, червоніє. Г. Барв. 458. Натопив піч, аж жахтить. Харьк. А серденько, немов той жар, жахтіло. К. Бай. 15. Не знаю, як вам і сказати, панієчко, про своє дівоцтво. Цвіло воно — аж жахтіло. Г. Барв. 526.