Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жевріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жевріти
Берлін: Українське слово, 1924

Же́вріти, рію, єш, гл. Горѣть безъ пламени, рдѣть. Жар червоним золотом жевріє. Г. Барв. 458. Зоря жевріє. Там зроду жевріє любов.