Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/женишина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
женишина
Берлін: Українське слово, 1924

Жениши́на, ни, об. Одинъ изъ двухъ любящихъ: дѣвушка или парубокъ. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Мет. 98. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. Чуб. III. 161. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Мкр. Н. 39. Лежить моя женишина як квітка в'яла. Мет. 98.