Словарь української мови (1924)/жердя
| ◀ жердь | Словарь української мови Ж жердя |
жердяний ▶ |
|
I. Жердя, ді, ж. Жердь.
II. Же́рдя, дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Грин. III. 11. Суть то росохи, на росохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жерддя, по тім жерддю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка на человѣка, жердя — волоса). Ном. с. 297, № 220.