Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жигало

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жигало
Берлін: Українське слово, 1924

Жига́ло, ла, с. Желѣзный прутъ для прожиганія отверстій въ деревѣ. А він як роспече жигало, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. Ум. Жига́льце.