Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жовто

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жовто
Берлін: Українське слово, 1924

Жо́вто, нар. Желто. Сади роскішні, доріжки помеж деревом ніби жовто помальовані. Левиц. I. 214. Голова морочиться, в очах мені жовто. Левиц. I. 73.