Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жупання

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жупання
Берлін: Українське слово, 1924

Жупа́ння, ня, с. соб. отъ жупан. На що ж ти, моя доню, вважала, що ти того запорожця сподобала? На жупання, моя мати, на жупання. Чуб. V. 340.