Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жура

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жура
Берлін: Українське слово, 1924

Жу́ра, ри, м. = Джура. Сідлай, журо, коня вороного, а під мене гнідого старого. Мет. 403.

Жура́, ри́, ж. = Журба. Мамі на журу взяли сина у москалі. Камен. у. Мислять люде, що я не журуся, а я таку журу маю — лиш не подаюся. Гол. II. 759. Ум. Жу́рка. Вх. Зн. 17.