Словарь української мови (1924)/журити

by Борис Грінченко

◀ журина

Словарь української мови Борис Грінченко Ж журити

журитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Жури́ти, рю́, риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Чуб. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. Г. Барв. 527.