Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/журливий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
журливий
Берлін: Українське слово, 1924

Журли́вий, а, е. 1) Склонный къ печали, часто грустящій. Я собі вдалася журлива, а Параска ніколи не зажуриться, все регочеться. Славяносерб. у. 2) Печальный, грустный. А Настя йде біла як хустка, ні журлива, ні весела, — от мов з каменю. МВ. II. 52. 3) Заботливый, постоянно заботящійся. Гей не журливая та не клопотливая бурлацькая голова! Куди гляну, подивлюся: все чужая чужина. Канев. у.