Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/з'єдночити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
з'єдночити
Берлін: Українське слово, 1924

З'єдно́чити, чу, чиш, гл. = З'єдна́ти 1. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, — ти ж бо його ім'я з своїм ім'ям навіки з'єдночив. К. (О. 1861. III. 6).