Словарь української мови (1924)/забагатіти

by Борис Грінченко

◀ забагатися

Словарь української мови Борис Грінченко З забагатіти

забагнити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Забага́ті́ти, тію, єш, гл. Разбогатѣть. Він тим не забагатіє, а ми не завбожієм. Ном. № 4859. Ой захотіла баба та й забагатіти, підсипала курочку, щоб вивела діти. Чуб. V. 1130.