Словарь української мови (1924)/забайдужитися

by Борис Грінченко

◀ забайдуже

Словарь української мови Борис Грінченко З забайдужитися

забалакати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Забайду́житися, житься, гл. безл. Потерять желаніе, охоту, охладѣть. Мав їхати, та щось забайдужилось. Лубен. у. Так воно й забайдужилось, а думав зробити. Черк. у.