Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забаламучувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забаламучувати
Берлін: Українське слово, 1924

Забаламу́чувати, чую, єш, с. в. забаламу́тити, му́чу, тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.