Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забачати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забачати
Берлін: Українське слово, 1924

Забача́ти, ча́ю, єш, сов. в. заба́чити, чу, чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати. Макс. 1849, 12. Ой дай, Боже, такую годину, щоб забачити світ хоч на часину. Мет. 324.