Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забовтати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забовтати
Берлін: Українське слово, 1924

Забо́втати, таю, єш, гл. Замочить, запачкать мокрой грязью.